Люблю, Спаситель, в книге дивной

Люблю, мій Боже, в книзі вічній
Читати про Твою любов
І вісті радісній закличній
Люблю радіти знову й знов.

Люблю звіщати, що воскресне
Будь-хто, кого цей світ втомив,
І світло бачити небесне
На лицях всіх своїх братів.

Люблю йти прямо за Тобою
І хрест свій на плечах нести.
Люблю, коли втомлюсь душею,
У Тебе спокій віднайти.

Люблю Тебе я, хоч порою
Завіти вічні забував.
Люблю своєю я любов’ю
Хоча небесною бажав.
/Хоча Твоєю так бажав./

Люблю Тебе я, Бога-Сина.
Мене Ти перший полюбив.
У світі був Ти як людина,
І Ти за мене хрест носив.

Ти, Боже, Сам — Любов пречиста.
І як перед світилом дня
Лучина тьмяна і смолиста,
Так само і любов моя.

Та, Боже, Ти не загашаєш,
Що ледь-ледь жевріє, ґнота.
Вогнем гарячим обіймаєш —
І в цім Твоя любов свята.

Люблю Тебе, Творця любові,
Й не можу не любити я.
Молю: люби у ділі, в слові,
І хай горить любов моя!