Не в словах молитвенных речей

Не в словах відвертих молитов,
Не в піснях життя душі знайшов.
Все воно заховане в Христі —
Всі мої джерела у Тобі.

Не в бажаннях спокій маю я,
Не в утіхах радість вся моя.
Пісня лине в далі голубі –
Всі мої джерела у Тобі.

Хвиль турбот життєвих не спиню.
Ти ж даєш у серце тишину.
Я бажання в небо шлю в мольбі —
Всі мої джерела у Тобі.

Ти явив Себе, любов Свою.
Краще буде тільки у раю.
Радість щира тріпотить в мені —
Всі мої джерела у Тобі.

Ти мені як сховок від жари,
Щоб ховався душної пори.
І в пустелі Господа люби!
Всі мої джерела у Тобі.

На мене чатує хижо світ.
Та душі ім’я Господнє — щит.
Перемогу дав Христос мені —
Всі мої джерела у Тобі.

Ти моя опора й спокій мій.
Ти фортеця, Спасе, в час важкий.
Дав блаженство Ти моїй судьбі —
Всі мої джерела у Тобі.

517. Обитель моя у потоков живых...
(Для Володі Бойчука)

Житло наше там, де потоки живі,
Де квіти не в'януть від спеки,
Де вічного царства краї золоті,
Де безмір любові й безпеки.
Душею летім туди, до мети -
В той край, де ні зла, ні страждання.
Ісусе, прошу, мене доведи
До Неба крізь випробування.

Вітчизна Небесна дорожча за все,
Там від боротьби відпочинок.
У Батька мого повсякчас місце є -
У Нього безмірний будинок.
Дороги кінець - і мир на душі.
У Царстві я вірою тільки.
Зі збором святих так радо мені!
Прославимо ж Бога навіки.

Там друзів побачим, з якими давно
В дорозі земній розлучились.
У небі в любові усі заодно,
Радіють, що з Богом зустрілись.
Прославмо Його, що в світі зберіг,
Що став нам і рідним, й коханим.
Ісуса, Хто смертю смерть переміг,
Ми славити не перестанем

967. О, если б навеки я мог быть Твоим...

Якби ж то повік міг я бути Твоїм,
Я б сів біля Тебе в смиренні
І слухав покірно, з натхненням живим
Про рай, де радіють спасенні.

Про щастя, про світ, про любов і життя —
Ти книгу Свою розгортав би.
І вічним блаженством, як Боже дитя,
Я душу свою наповняв би.

Якби ж то повік міг я бути Твоїм,
До лона Твого пригортатись...
/На груди Твої прихилятись. /
Земні я багатства роздав би усім,
Аби лиш Твоїм називатись.

І раптом в молитві на серці тепло,
Любов і добро відчуваю.
І чую Твій шепіт: — Від тебе давно
Я щирої віри чекаю.

За тебе життя Я Своє положив.
Було Мені в світі нелегко.
І кров’ю Своєю тебе Я омив,
Хоч ти й відійшов так далеко.

Тепер вже ти Мій, всі вагання твої
Забрав нині Я аж навіки.
Мій друже, Мій брате, скоріше прийди —
Тебе ждуть дарунки великі.

Я впав, плачучи, перед Богом святим
Тієї ж предивної хвилини.
А Бог мій мене називає Своїм,
Мої всі простивши провини.