Шумит и бушует, кипит и клокочет

Шумить і нуртує, реве в повній силі,
Несеться зі скель водоспадом ріка,
Спадають в безодню її буйні хвилі, —
Невпинна вона і могутня така.

І там же, на гілці, окрАй водоспаду
Я пташечку бачу крізь бризок туман.
Спокійно злітає, дає собі раду,
Вона ще співає щось під ураган.

/Шумить і бушує, реве в повній силі,
Несеться зі скель водоспадом ріка,
Спадають у прірву її буйні хвилі, —
Невпинна вона і могутня така.

І там же, на гілці, окрАй водоспаду
Я пташечку бачу крізь бризки й туман:
Спокійно злітає, дає собі раду,
А ще і співає щось під ураган./

О люба вільшаночко, Божа пташино,
Навчи, як співати в негоді земній,
Скажи, чом так легко тобі та спокійно
Там, де лиш ревіння, де злий буревій.

Та пташечка пісню свою заспівала,
/Та пташечка пісню і далі співає/
Злетіла — і вже вище бурі й пітьми.
Так ось в чім твій спокій, чим перемагаєш:
Хоча ти маленька, але із крильми.

Нам крила потрібні, потрібна нам сила,
Аби ми могли підніматись у вись.
Хтось тихо промовив: — У тебе є крила.
Як хочеш піднятись, то вір і молись.