В двери закрытые поздней порой

В замкнені двері (там сплять вже давно)
Стукає хтось, стукає хтось.
Не відізветься ніхто, все одно
Стукає, стукає хтось.

Смуток у серці і втіхи нема.
Стукає хтось, стукає хтось.
Вдома печаль і нависла пітьма.
Стукає, стукає хтось.

Совісті осуд у серці звучить.
Стукає хтось, стукає хтось.
Поклик в душі не змовкає й на мить.
Стукає, стукає хтось.

Кожен почує цей стукіт лункий.
Стукає хтось, стукає хтось.
Грішнику, кайся і серце відкрий.
Стукає, стукає хтось.

В нашей жизни, где столько труда...
(Віра Кушнір)

У житті цім біда йде услід за людиною:
Стільки болю навкруг, стільки поглядів злих...
Наш утомлений дух зможе сповнитись силою
Тільки в Божому домі, у зборі святих.

В цьому місці ми вістку спасіння почуємо,
І серця наші сповнить з небес благодать.
Заспіваєм, помолимось, віру збудуємо.
Хто ж на дусі упав, буде радо вставать.

В цьому домі донині серця впокоряються,
Тут іще не забули про слово «пробач»,
Ще на спогад про Господа хліб тут ламається
І звучить тут покаяних радісний плач.

Серце сповнене радості, сповнене вірності:
Обійняв би всіх гаряче — й не захолов...
Як багато добра є в Ісусовій спільності,
Як багато дала нам Христова любов!

Хай життя наше буде суцільною вдячністю!
Не жаліймо для Господа слів золотих!
За солодке єднання співаймо із радістю
В церкві Божій, в зібранні Христових святих.