Улетают года неизбежно, как звук

Відлітають роки незворотно, як звук.
Скільки радісних стріч, скільки болю розлук.
Безліч бід і скорбот в світі повнім гріхів.
Друзів губимо ми на розвилках шляхів.

Ми за друзів своїх можем бути сумні
Чи зітхнемо за марно загублені дні.
Погляд лагідний чийсь, очі повні слізьми —
І нічого уже не повернемо ми.

Боже мій, Ти поглянь, я смиренно стою.
Ти усе знаєш Сам, знаєш душу мою.
Знаєш ти всі печалі дорослих й дітей.
Ти Творець всіх світів, Ти Володар людей.

Забери всі зітхання про шлях цей земний.
Поможи прямувати у Край пресвятий.
Там не буде біди, там не буде гріхів,
Там не буде підступних і хибних шляхів.