Армагедон

Від хвилювання — аж пітні долоні,
І вся земля здригнулась до основ,
Коли добро і зло в Армагедоні
Зійшлися й захлинулась кров’ю кров.

Здавалося, що зло не подолати,
Що скоро ночі вічне торжество,
Та той, кому Господь любив прощати,
Хто стільки вже разів зрікавсь Його, —

Ізраїлів народ подужав звіра
Й, клякнувши врешті-решт для каяття,
Гордині зрікшись — вбивчого кумира,
Побачив Господа свого — Христа.

Я здогадався про талан щасливий:
Народе мій, не опускай рамен,
Тебе Бог вибрав, щоби ти, як рівний,
Прийшов до інших безлічі племен,

Щоб світових торкнувшись щастя дзвонів,
У згоді жити з совістю, не в злі,
Щоб більше не було Армагедонів
Ніколи відтепер на цій Землі.