Мінливе усе на землі нашій грішній

Мінливе усе на землі нашій грішній.
Така вже хитка й непостійна земля.
Та голос лунає Спасителя ніжний —
І в горі, і в радості втіха моя.
Роки відлітають. Засніжені скроні
Тобі нагадають майбутні жалі,
Що ти тимчасово в життєвім полоні, —
Покинеш життя ти, як всі на землі.

Та в нашому серці надовго, напевно,
Залишаться дивні дороги земні.
Згадаємо всі ми пісні, що натхненно
Співали ми разом, співали ми разом.
І дружно в далекі ті дні.

Це гріх у цей світ приніс біль розлуки.
Від нього у світі незгоди й біда.
Від нього страждання і розпач, і муки,
І різні бунти, і уся марнота.
І все ж у пітьмі, як промені світла,
Нам Бог спілкування святе дарував.
Щоб кожна душа, наче квітка розквітла,
Нам зустріч у вічності Бог обіцяв.

Та скоро, вже скоро Спаситель у славі
З цієї землі забере усіх нас,
Відійдуть всі смутки, відійдуть печалі,
Співати ми будемо разом у славний той час.