Ти не раз, Боже мій, любов’ю

Ти не раз, Боже мій, любов’ю
Аж до серця мого промовляв.
Тільки нехтував я Тобою
І жорстоко, вперто мовчав.

По пустелі уліво-вправо
Йшов, відкинувши глузд і жаль,
Міражів невловимих сяйво
Невблаганно кликало в даль.

В круговерті жахній блукання
Між утоми і суєти,
Поміж болю, поміж страждання
Раптом серцю з’явився Ти.

І мені простягнув в долонях
Прохолодні краплі води.
Кров забила схвильовано в скроні,
Як побачив від ран сліди.

Дорога мені допомога,
Дорогі кров і рани Христа.
Я спасенний з милості Бога,
На долонях у Нього я.