Земле, ти — чужая сторона

Земле, ти — чужая сторона,
Всесвіту куточок ледь обжитий.
Про вітчизну іншу хто б не взнав —
Без жалю почне туди спішити.

Земле, ти образи не таї
І не будь прискіплива і строга.
Ми сьогодні жителі твої,
Може, завтра побачимо Бога.

Ну а поки, як цвітуть квітки,
Як бруньки бубнявіють чудові,
Так приємно серцю віднайти
Гарний почерк Божої любові.

Та ростуть гріхи, як бур’яни.
Й навіть у піснях пташок порою
Стільки смутку чується мені
За нетлінною небесною красою.

Скоро скажемо тобі «прощай!» —
В переселення момент великий...
Ах, Земля — наш тимчасовий край,
Всесвіту куточок ледь обжитий...