Авторські пісні

Душа твоя плаче

Ти не маєш потреби ні в чому,
Дім твій повен добра-достатку,
Та чомусь почуваєш втому
Цілий день – від ранку й до ранку.
І чому твоя пісня убога,
І не сяєш щастям чого?
Це душа твоя плаче, сумує
за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує
за обличчям Його.
Сяє сонце у небі яскраво,
Пестить трави та землю гріє.
Тільки ти поглядаєш мляво
На усе, що навколо радіє.
І ніяк не здолаєш порога
Непорушного смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує
за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує
за обличчям Його.
Закликають простори і далі,
Ваблять гори і плеса чисті,
Та не можеш лишити печалі
В жоднім домі, в жодному місці.
Топчеш ти нескінченні дороги,
Та не втішиш смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує
за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує
за обличчям Його.
Поринаєш в молитву несміло –
Й забуваєш про все на світі,
І небесне наповнює світло
Серце й очі твої сумовиті.
Знаєш ти, що в Христі допомога
Для розбитого серця твого.
І душа твоя плаче, радіє
від присутності Бога,
І душа твоя плаче, радіє
від обличчя Його.
— Василь Мартинюк
·
← Усі вірші розділу «Авторські пісні»
розмова

Коментарі

Усі коментарі модеруються автором перед публікацією.