А щоб небес ніхто не міг корити

А щоб небес ніхто не міг корити
Й казати, що обділений, не смів,
Господь землянам спадщину лишив,
А спадщина ця — діти.

І кожному, кого Він полюбив,
То набиває сагайдак синами.
Вони змужніють із роками
Й летітимуть на Божих ворогів.

І цілі досягатимуть всі стріли,
Бо в батькових руках мистецький лук.
Не каркатиме переможно крук —
Не матиме він сили.

Господній муже, радісний твій гук
Нехай же лине небесами,
Бо будеш ти наділений синами,
А первісток — одна із запорук.