Господь зорить на серця храм сумний

Господь зорить на серця храм сумний,
Що повен мотлоху і страху, й марновірства,
Що серед нечистот і звірства
Надто брудний.

В нім сісти ангелу немає місця,
Не можна притулитись до стіни —
Від мороку всі стіни поцвіли
І павутиння у кутках зміїться.

Не чути співу зір від гаму суєти,
Не чути голосу відваги і любові...
Ридання десь невтішні і раптові...
Це плачеш ти?!

Чи може птахи пристрасті ячать,
Чи ремиґає задумів худоба?..
Храм серця — та чия подоба?..
Ридать!..

Лить сльози каяття за весь хаос і чад...
Нехай їх забагато не здається.
Коли Христос ввійде до храму серця —
Учинить лад.