Світає у душі від слів Господніх

Світає у душі від слів Господніх.
Любові світлом повниться вона.
І відійшла печаль в свої жахні безодні,
Розтанула, як ночі пелена.

Лунає спів птахів... Ні, ангельська осанна
Тому, Хто всі світанки сотворив.
Хвала душі ясна і невимовно гарна,
Як голос з вуст отих, що полюбив.

Світанок у душі. А звуки слів Господніх
Торкаються всіх струн її дзвінких.
Нехай вони бринять десятки років, сотні —
Не дам замовкнути я жодній з них.