В порожнім серці глухо так гуде

В порожнім серці глухо так гуде,
Мов розгулявся в нім північний вітер,
Згасив вогонь, морозом сльози витер —
I їм не капати ніколи i ніде.

А на гудіння вже ніхто не йде,
Бо вабить лише спів до себе душі,
Дає тепла в серця давно потухлi
I сяєва в чиєсь життя бліде.

Себе порожнє серце не кладе
За струджене, загублене у свiтi.
Воно з тих ям, що порохом прикриті, —
I добре, як туди хтось не впаде.

Лиш Дух Святий в порожнім віднайде
З чогось почати працю й закінчити.
Він викує з любові самоцвіти,
А заспіває — як ніхто й ніде!