Жадає сонце кожного зiгрiть

Жадає сонце кожного зiгрiть,
Зіткати із проміння шати:
Щоденно сяє — й хочеться свiтить
I не згасати.

Усміхнено торкається землі.
Світ чує пісню у його безмов’ї.
Протуберанці в сонця на чолі
Як свідчення безмежної любові.

— Беріть тепло, що шлю вам віддаля,
Горнись до мене, все живе, з жагою...
I прикро сонцю, шкода, що земля
Безмірно заклопотана собою.

Бокує вперто від ласкавих вiч,
А рухи невблаганні й гонорові...
Познавши морок i пізнавши ніч,
Вертається до джерела любові.