Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні

Коли весна — і дихається вільно...
Он кірхи хрест, а он костелу бані
Вітають всіх, киваючи прихильно.

Он замок Любарта — величний богатир,
Уже в літах, та чути в ньому силу.
Він дивиться залюблено на Стир —
На річку-подругу, стареньку і змілілу.

І, мабуть, згадує ті дні, коли вона
Стрічала перша воїнство вороже
І вірила, що замкова стіна
Все зло на світі зупинити може…

На вулицях каштанові свічки,
А липи кучері розчісують зелені,
Газонів малахітові стрічки
Врочисті, загадкові, не буденні.

Мій добрий Лучеську — мій Луцьку дорогий,
Небесний Садівник тебе кохає,
Так щиро любить — й одяг золотий
Тобі на плечі ніжно накидає.