Ти маєш вітами на всім Поліссі

Ти маєш вітами на всім Поліссі.
Розлогу і струнку, зустрінеш скрізь тебе,
Зажурену, задивлену у висі –
У небо чисте голубе.

Своїм корінням ти зв’язала пíски,
Щоб не засипали нужденних піль.
Стоять на горах сосни-обеліски
На тисячі поліських миль.

Що поліщук без тебе, господине?
Як мало мав би на своїм столі.
Ти ж сотворила неймовірно дивне
На цім піску, на цій пісній землі.

Їй дарувала препахучу глицю,
Вкривала нею ревно безліч літ
Й покликала замешкати чорницю
Під затінком своїх зелених віт.

Дала притулок буяхам й брусниці.
Не забарилися прийти й гриби.
У тебе віднайшли оселю птиці,
Мурахи й бджоли дім знайшли собі.

І пахне все, усе дзвенить, співає,
Все вабить очі, тягнеться до рук
В сосновім лісі – у поліськім раї,
Який сердечно любить поліщук.

Він тут, як золото вдягає осінь,
Він тут узимку, влітку й навесні…
Поліщуки, за дар, за працю сосен
Подякуймо Творцю сосни!