Я із мочару Богом взятий

Я із мочару Богом взятий
І посаджений в добрий ґрунт.
Кожна гілка раює тут,
Зодягнувши уквітчані шати.

Тут пізнав я вперше турботу,
Догляд щирий Садівника.
Дуже ніжна Його рука —
Батько добрий, ласкавий достоту.

О, коли Він моє коріння
Живить водами із небес,
То на Нього свій цвіт увесь
Я зронити маю хотіння.

А коли Він мене зодягає
В ризи пишнії навесні,
То усе шепотить в мені,
Що безмежно Майстра кохає.

Садівниче небесного саду!
Як Ти вмієш садить і ростить,
Як Ти вмієш сухе оживить
І усе привести до ладу!

Садівниче небесного саду!
Як мені Тебе не любить?!
Ти схотів мені милість чинить
І любов дарувати, і правду!