Я не господар у своїм болоті

Я не господар у своїм болоті.
Воно собі живе, як заманеться.
Тому так часто відданий скорботі,
Тому так серце неспокійно б’ється.

А мочар брудом бризкає на губи,
Болотні жахи рвуться до грудей,
I лячно, неймовірно лячно згуби
Від сил болотних, навіть від людей.

I вже давно пора кінець покласти
Залежності від вибриків багна,
Бо жаб й п’явок боятися i пасти —
Робота i принизлива, й брудна.

О, Господи, візьми у мене власність,
Аби в Твоїй свободі мати радість!