Легкі потоки ллються з вишини

Легкі потоки ллються з вишини,
Змивають бруд i в помислі i в слові.
I шепіт в хлюпоті: сини,
Живіть в любові.

Навкруг предивні грають кольори.
А там спивають ангели чи люди?
О Господи, візьми, бери
Серце облуди.

Потоки піднімають на собі —
Немає тіла i немає болю.
Як дякувати, Господи, Тобі
За справжню волю?

Любов’ю повнитись, цвісти,
I чути голос: не зоставлю.
Як радісно нести, нести
Серце з кришталю!