Мій Господи, живу з Твоїх щедрот

Мій Господи, живу з Твоїх щедрот,
Приймаю вдячно, знаючи напевно,
Що Ти мене звільняєш від турбот,
Щоб я у небо рвався безперервно.

Вони — дощем у час сердечних спек,
В час холоду — як сонячне проміння.
Відвагою — як зграя небезпек,
Любов’ю — як на мене град каміння.

Твої щедроти наповняють все:
І плоть, і душу, хату і довкілля.
Ще й дар дарів Твоя рука несе —
В Твоєму Царстві мати новосілля.