Моя Любове, вчиш мене життя
Моя Любове, вчиш мене життя,
Навчаєш прощення і тихої покори,
Навчаєш віри, що страждання гори
Вкидає в забуття.
Навчаєш прощення і тихої покори,
Навчаєш віри, що страждання гори
Вкидає в забуття.
Моя Любове, ти таки осяжна,
Тебе я чую, бачу кожен раз,
Тому душа – блаженство та екстаз,
Тому незламна і відважна.
Тебе я чую, бачу кожен раз,
Тому душа – блаженство та екстаз,
Тому незламна і відважна.
Моя Любове, ти реальна нині,
Ти маєш осяйну і славну плоть,
Ти йдеш крізь морок, як крізь мур Господь
По воскресінні.
Ти маєш осяйну і славну плоть,
Ти йдеш крізь морок, як крізь мур Господь
По воскресінні.
О так, Любове, в тебе я учусь,
Учусь любити вись, звабливе небо,
Тебе вчусь й ближнього любити в тебе,
Бо ти, Любове, – сам Ісус.
Учусь любити вись, звабливе небо,
Тебе вчусь й ближнього любити в тебе,
Бо ти, Любове, – сам Ісус.
Коментарі
Усі коментарі модеруються автором перед публікацією.