Моя Надіє, радосте моя

Моя Надіє, радосте моя,
Моя Любове осяйна, небесна!
Спіткнувся я — і знов оця земля
В моїй душі воскресла.

Її чуттєвість серце огорта
Гірляндами з плюща або з барвінку.
Скрізь насолоди, тільки самота
Не покидає ані на хвилинку.

Гра слів, гра кольорів, гра почуттів,
Та серце, серце не тремтить тобою.
Моя любове, хай би спопелів,
Як маю димувати самотою.

Нехай би спалахнув твоїм вогнем,
Нехай би заяснів, нехай би оновився...
Без тебе жити—тліти день за днем —
Я так уже втомився.

Я так наситився тривогами землі,
Наситився її чуттєвим «раєм».
І томиться мій дух у цьому злі
За рідним краєм.