Девальвація волі

В дорозі він, в роботі чи у ванні —
Проблеми все вирішує глобальні.
Здоров’я зичить всім, земного раю —
Тому дірки озонові латає.
Щоб місця стало вдосталь нашій расі —
Освоює поля на Марсі.
Не хоче людство сварок, прагне згоди —
Примирює племена і народи.
Щодня, немов божок, як суперпрофі,
Попереджає різні катастрофи.
Отак стоїть на світовій сторожі…
Та повно дір у власній огорожі.
І хоч на Марсі «творить» він прекрасне,
Та поле забур’янилося власне.
І хоч думки його про мир постійні —
Не припинив донині хатні війни.
Чужа турбує доля, смерть і кров,
Життя ж своє — безодня катастроф.
Навіщо Всесвіт весь? Навіщо біль і щем?..
Отак втікають від своїх проблем.
Але втекти від себе аж ніяк
Не зможе жоден утікач-мастак.
Людська натура, немічна й гріховна,
Усяких бід й проблем надміру повна.
Її ані змінити, ні звільнити,
Хіба що до хреста прибити.
Бо доки ще вона міцна й жива —
Біди насіє на рясні жнива.
І буде урожай великий жати —
Боліти невимовно і страждати.
Від себе не втечеш на цій планеті,
Якщо не згодишся померти.
І не від рук своїх, а так, як всі святі, —
З Ісусом на Голгофському хресті!
Тож слів уже і мрійництва доволі!
Не девальвуй — покинь безсилля волі!