Ходжу всевладним паном між речей

Ходжу всевладним паном між речей.
Шукаю ретро, забагну модерну.
І помічаю суєту і скверну
Свою й людей.

Подалі б від облудливого сну,
Що кинув у предметне животіння.
Шепоче завше серце про ціну
Усіх речей і власного сумління.

Надходить день, що обертає в прах,
Спихає «его» із хисткого трону.
Рясними будуть сльози у очах
В мить звільнення з полону.