Пішов на лови. Сили — аж іскриться

Пішов на лови. Сили — аж іскриться.
Щастить чи ні, а вражень — карусель...
І ось в руках настрашена синиця.
А журавель?..

О журавель, ти віддаля — як цяцька,
Яка ось-ось розтане в небесах...
Всесильна молодість й жага юнацька...
В думках.

Синицю бідну розгодую в клітці
І спатиму під жалісне цінь-цінь.
А журавлі майнуть в моєму віці,
Як тінь.

І вже під старість, на гнилім підмурку,
Я щастя матиму, можливо, звіддаля
В чужих руках побачити не курку —
Журавля.

А як позаздрю радості сміливих,
То від жалю не падатиму ниць.
Зловлю аж сто блідих і метушливих
Синиць.

А далі що?.. Так просто, без потреби,
Візьму синичку, пальці розтулю...
Й піду ловити журавля у небі —
А ось зловлю.