Тяжкі повіки, голова тяжка

Тяжкі повіки, голова тяжка.
Душа утомлена й безсила.
Опущена знеможено рука,
А ще нічого не робила.

Оповила дрімота все єство.
І серце маренням втомилось.
Здається: все, що є і що було,
Колись наснилось.

Порожньо і байдужий у собі.
Дрімаю сам і все навкруг дрімає.
І небеса чомусь не голубі,
І я неначе є, і мов мене немає.

О дух лінивий, як ти оповив
Мене своїми пеленами вправно,
Щоб я на цьому світі тлів
Й пішов у небуття безславно.

Як ти нашіптуєш про втому й марноту.
Вже вогнище моє димує й гасне.
Тобі ж не знищити мою мету:
Господнє небо — і святе, й прекрасне.

В ім’я Ісусове, лиши мене, покинь.
Іди в місця і чорні, і безводні
До злих потворних демонських створінь,
Бо плоть моя й душа моя — Господні.