Тривоги зіткані з передчуттів

Тривоги зіткані з передчуттів,
З дрібного страху: можу і не мати.
Згоряє сила декількох життів
У знак розплати.

Іще життя не прожите й одне —
А тіло висохло, як мощі ...
О спокою б, який дощем сипне
Із високості!...

Сполохані і очі, і хода,
І руки, мов листки осики...
Омила б серце весняна вода
Геть і навіки.

Звільнилося б воно від страху й сліз,
Наповнилось святого миру...
Ісусе, я його приніс
Тобі в офіру.