Життя струмує

Життя струмує, мов пісок крізь пальці...
Здається: повна жменя — й вже нема.
Здається: не жили сповна,
А вже — як старці.

А ми уже як злидні. Бідно в нас
З хвилинами, годинами і днями.
І сумно нам, і гірко, що над нами
Так насміявся час.

А лиш недавно ми були багаті.
Хто винен, о, чия оце вина,
Що старість, навісна, страшна,
Розсілась в нашій хаті

І стогне все. Її сумне ниття
Нам додає ще більше втоми й болю,
Й втрачаємо в жалю останню волю
До пружного життя.

Як швидко й непомітно все минає!
Ще ждалося багато див,
Недоробив ще, ще недолюбив...
Хоч сил нема, та розум не вгаває.

Життя струмує, мов пісок крізь пальці...
Стискаю жменю: не втікайте, ні,
Мої хвилиноньки, годиноньки і дні —
Мої страждальці.

Я більше не шукатиму свого.
Так прудко не біжіть, благаю!
Я Господа пізнав і так бажаю
Прославити Його!

Секундоньки, зневаження публічне
Хай не розлучить нас в дорозі до мети!
Я хочу разом з вами протекти
В життя Христове вічне.