Зіткав мене Всевишній чоловіком

Зіткав мене Всевишній чоловіком,
Дав чоловічу плоть і помисли такі ж,
Щоб не відповідав невтішним криком
На проби претяжкі.

Щоб твердо йшов дорогою вузькою,
Долаючи десятки перешкод,
Щоб не спинявся ні перед горою,
Ні перед мочаром турбот.

Хоч будуть всі принижувати радо,
Не знищить гідності ані один,
Бо як забути, що Творець — мій Батько,
Його я син!