Давно було: ми, сину, воювали

Давно було: ми, сину, воювали,
По черзі в тій війні перемагали.
Але була то шашкова війна,
Не завдавала ран вона.
Один на одного ми не здіймали руку —
Ота війна лиш бадьорила думку.
Обоє ми в боях були активні,
Та все ж один до одного прихильні.
А потім, сину мій, ти був із кожним
У війнах шашкових непереможним.

Тих мало перемог було одначе,
Хотіло більшого чуття юначе.
Бурлять у серці пристрасті одвічні —
І полюбив ти ігри стратегічні.
І хоч були ті війни віртуальні,
Але не менш захопливі та славні.
Ти був тоді ще зовсім юний хлопець,
Та почував себе як полководець.
У юності фантазія багата —
Ти з Македонським був запанібрата.
І Ганібал, і Сціпіон могутні
Були на битвах всіх твоїх присутні.
Як в бій водив війська, як визволяв з полону,
Тоді ти рівний був Наполеону.
Ти воював красиво, по-мистецьки,
Як Роммель й всі фельдмаршали німецькі.

І я не сумніваюсь чином жодним,
Що будеш ти ще маршалом Господнім.
Стратегом добрим будеш, любий сину,
Щоб захищати Божий храм — людину.

Я радий був всім іграм із тобою...
Благословен завжди будь, мій герою!