Ой січню, січню, місяцю зимовий

Ой січню, січню, місяцю зимовий,
Ти часто добрий, а частіш суворий,
А іноді ти просто ніжний —
Замріяний і сніжний-сніжний.
Тоді із неба падають перлини
У всі серця — гріховні й безневинні.
І хочеться і плакати, й радіти,
Але найбільше — жити, жити, жити.

Люблю я січень, дуже, бо у січні
Події відбуваються незвичні,
Події відбуваються святкові,
Веселі, радісні — зимові.
У січні, щоб не сталося — це диво,
І сніг як йде, то якось особливо.

Люблю я січень, дуже, бо у січні,
Народжуються душі симпатичні,
Народжуються душі поетичні,
Буває, з примхою, але таки ліричні.
А основне, шановні друзі, — вічні.

Мої січневі хлопці та дівчата,
Нам доля явлена від Господа багата:
Його пізнати й з Ним щасливо жити,
Любити щиро й віддано творити,
Й прийнявши всі земні дари багаті,
Зібратись на великім Божім святі —
На бенкеті весільному Христовім!
Тож будьмо, дорогі мої, готові!