Теперішній зимі

Зима, усе засніжила зима.
Немає бруду й безладу нема.
Навколо біле покривало чисте
Під сонцем срібне й навіть урочисте.
Доми, кущі, дерева — у короні.
Носи і щоки у людей червоні.
Йдуть підстрибом усі чоловіки —
І молоді, й що увійшли в роки.
Та що казати, всенький білий світ
Відповідає на зимовий флірт.

Але й в зими бувають дні критичні,
Тож здатна на пасажі істеричні:
Була святкова — й раптом не до свята,
Й усім — бурульок посмішка зубата,
І ще недавно пишне покривало —
Повільно, нехотя, але розтало.
Навколо сіро і осінні рештки —
Немовби й не було зими-кокетки.
Вона утомлена і геть недужа,
Немов бабуся, бродить по калюжах.
А бадьористі кавалери й дами
За нею човгають і шморгають носами.

Та вернеться зимі здоров’я й право —
І знов усім моргатиме лукаво,
Бо ж в цьому світі геть усе минає…
Ще заспіває нам зима й заграє,
Ще падатиме білий срібний сніг
На землю, на дахи й усім до ніг,
Ще бруд укриє ковдра сніжно-чиста,
Ще буде тиша зоряно-врочиста,
Ще будуть вечори різдвяні,
Ще буде дружба й щастя у коханні.
Ще буде все, аби було бажання.
Тож, зимонько, твій час!
Прийми вітання!