Ніхто не може без надії жити

Ніхто не може без надії жити,
Ніхто не може без надії спати.
І зрощують надії, наче квіти,
Вдягаються в надії, наче в шати.

Купують і вимінюють надії,
Їх заробляють, їх оберігають,
Щоб дощ не змив, не вбили суховії.
Або бояться, що прийдуть і вкрадуть.

Які ж вони! Подивишся, аж дивно:
Рожеві і смугасті, і строкаті.
Збирають їх, леліють неупинно,
Час випробує ж, чого вони всі варті.

Страхи, хвороби — наче чорні птахи —
І зломлені надії під вагою.
А сльози відчаю, а стогони невдахи —
Течуть рікою.

Обмануті надіями пустими,
Забули про одну, стійку і вічну, —
Любов Христа, що ласками своїми
В хвилину обдаровує критичну.