Плач занедбаної землі

На дерева, на землю
Сідають круки...
Пожалій, дитино,
Мої репані руки!
Прожени з мого поля
Те чорне птаство,
Що визбирує зерна,
Сіє скрізь невігластво.
Жахне стадо на поле
Завертає з дороги...
Пожалій, дитино,
Мої репані ноги!..
Буде рити яруги
На нім дика сила,
А мені в цьому полі
Кожна грудочка мила.
Спека... Всяка травинка
В’яне, гнеться зомліло...
Пожалій, дитино,
Моє висохле тіло!
Я — мов спрагла билинка,
Пожовтіла, забута...
Дощик... Тільки із хмари
Крапле, крапле отрута...