Душа летить у небо, наче іскра

Душа летить у небо, наче іскра, —
Чим вище, тим палає осяйнiш.
Її ласкаво кличе чиста
Рука з узвиш.

Торкнутися б руки святої —
I спопеліть,
Щоб не вертатись до землі сумної
Й на мить.

Упавши бо жаринкою на землю,
У дикий гам,
Погасну геть i на поталу втраплю
Ногам.

О дивне небо, о руко любові,
Руко свята!
Тебе торкнутись в трепетнім безмов’ї —
Моя мета.

То справжнє щастя! В нім на самім вістрі
Сягну небес,
Аби в оцій, що бурі гасять, іскрі,
Вогонь воскрес.

Душа летить у небо, наче іскра, —
Чим вище, тим палає осяйнiш.
Її ласкаво кличе чиста
Рука з узвиш.