І як не дякувати, Господи, Тобі

І як не дякувати, Господи, Тобі,
І як не славити Тебе, не величати
За неба далі світло-голубі
І за землі барвисті пишні шати!

Куди не кинеш оком — все Твоє,
Твоє творіння мудре і натхненне.
І серце вдячно тріпотить моє,
Бо Ти створив мене, бо Ти творив для Мене.

Приймаю все — і сонце, і дощі,
І спеку літа, і весни розливи,
І плід дерев, і що дадуть кущі,
І золотисті колосисті ниви.

Це Ти зігрів і Ти все напоїв,
Й Своєю благодатною рукою
Рослину кожну плідною вчинив,
Щоб на землі я не зустрівсь з нуждою.

І кожен овоч на моїм столі —
Твоєї милості великої ознака.
І поки буду на оцій землі,
То не покине вуст моїх подяка.