А турботи одні ж і ті

А турботи одні ж і ті.
Не до ранків, де свіжість, роса.
Наче в клітці, в земній суєті,
Тільки ж кличуть мене небеса.

Примирився. Поспішна хода —
Не спинитись очам на красі.
Лише серце тужить, рида,
Воно чує святі голоси.

Воно бачить далекі світи,
Пік усіх устремлінь людей.
Відчайдушно рветься в політ,
Та не вистрибне із грудей.