Думки — хаос. По вінця бруду повні

Думки — хаос. По вінця бруду повні.
Кладуть тягар на серце, ліплять скруту.
І за бажання, що завжди гріховні,
Беру покуту.

Жорстокий піст. У болях тіло й розум —
Хай пригадають світлу радість неба.
Але чатує поруч хижо безум,
А сили — аби крикнути:
— Не треба!

Шукати силу й святість йдуть у храми,
Між чистим вибирають найчистіше...
Тяжка і довга боротьба з гріхами —
Та їх ще більше.

Куди ж бо я від себе маю дітись?..
Можливо гріх у тім, щоб народитись..