Настрої серця

І ніч... І біль... І незбагненний сум

І ніч... І біль... І незбагненний сум.
І трепет серця. Неприкаяність чекання.
І голова ось-ось розколеться від дум,
Що вічний морок й вічне сумування.
О ноче, подруго, о болю, ти мій брат.
Я тріпочу без вітру, мов осика,
Боюся втратитись, не страшно втрат,
Боюся втратитися ніби комашинка.
О серце трепетне, ти сповнене завзять,
Ти шепотиш: пройде гірка година,
Бо це життя — любити і страждать.
Для цього, мабуть, й родиться людина.
— Василь Мартинюк
·
← Усі вірші розділу «Настрої серця»
розмова

Коментарі

Усі коментарі модеруються автором перед публікацією.