Якщо я звір — то прийде час покути

Якщо я звір — то прийде час покути,
Такий жорстокий, праведний такий.
Затихну, каючись, аби мене не чути,
Мерщій.

Бо голос мій лише луну розбудить.
І скаже кожен в переляку так:
— Голосить той загублений, що губить, —
Це вовкулак.

Ховайтеся, не попадіть на очі,
Щоб в душу погляд жаху не проник.
Бо в ній пробуде і щодня, й щоночі
Сам тільки крик.

Чи милість віднайду у час покути,
Коли душа і серце у плачі?..
— Надійся, каючись, у час своєї скрути,
Не мовчи.