Настрої серця

Коли скрізь темрява, то хоч би промінь

Коли скрізь темрява, то хоч би промінь,
Щоб грала цятка світла на стіні,
Або відрадою ві сні
Палючий пломінь.
Безмежно ждана очисна підмога,
Що вирве з поля чорних мес.
І палить прагнення: коли б воскрес
Й побачив Бога!
— Василь Мартинюк
·
← Усі вірші розділу «Настрої серця»
розмова

Коментарі

Усі коментарі модеруються автором перед публікацією.