Над чорним берегом кружляє білий птах

Над чорним берегом кружляє білий птах...
Та чорність геть його поглине,
І пропаде стрімке життя пташине
У неба на очах...

І далі буде чорний берег-страх
Чекати білі-білі жертви,
Щоб їх безоднею пожерти
Усім на жах.

Але сідає легко білий птах
На чорнім березі на чорні трави
І відблиски від крил його яскраві
В моїх очах.

Останній трепет крил, останній мах...
Ось-ось його поглинуть чорні хвилі...
Та знову крила птаха білі-білі
На вітрах.

Трав чорних пасма тягнуться до ніг,
Рев долинає чорно-озвірілий...
Але у небі птах мій білий-білий,
Як сміх.