Непевні дні, безсилі та нужденні

Непевні дні, безсилі та нужденні,
Повільні кроки в напрямку за світ.
І клопоти і пристрасті щоденні
Обплутують, як дріт.

Ідей ватаги — навісні химери —
Все копошаться наді мною й під.
І хижий блиск, немов очей пантери,
Іде услід.

Примари страху в сатанинськім колі,
Наповнять серце відчаєм ущерть.
Даремно не благай: — Доволі!
І не волай даремно: — Геть!
Душі невтішній дасть краплинку волі
Хіба що смерть.