Настрої серця

Шлях насолод веселий і широкий

Шлях насолод веселий і широкий
Бездумній, анемічній голові.
Збагнути важко, що поспішні кроки
По совісті палаючій крові.
Далеко до обставин розуміння.
Не стрягнуть в горлі насолод плоди.
Але за мною доказом падіння
Скривавлені біжать сліди.
Жива ще, совість просить порятунку.
В мені тремтить її благальний гук.
Й ось... нагло серце народило думку
Й мільйон спокутних мук.
Здається: вже намучився уволю,
Та прагну болю, болю, болю...
— Василь Мартинюк
·
← Усі вірші розділу «Настрої серця»
розмова

Коментарі

Усі коментарі модеруються автором перед публікацією.