Сонях

Ще ніч. Далеко до світання.
Про нього й натяку ніде.
А сонях... Він вже сонце жде —
Свою утіху і кохання.

У переповненні бажання
Його звеличити, хвалу
Йому виспівує, і млу
Розгонить щире величання.

О радість: сонце, сонце йде.
І сонях вже не відведе
Від нього погляду до ночі.

Так той, хто полюбив Христа,
Наповнив вдячністю вуста
Й від нього не відводить очі.