Тріпоче демон, бо згодився сам

Тріпоче демон, бо згодився сам
Віддати душу на пекельні муки:
Сміятися губами, цілувати руки
І не давати плакати очам;

Долоні тиснути близькому другу
Й про нього думати: «Він — хам»
І вади рахувати, наче крам,
Із намірами вдіяти наругу;

В собі зібрати надлюдську потугу
Й вести розмови про святе,
І зваблювати все просте
На чорну смугу;

Вклонятись, цілувати кожен хрест,
Молитись лицемірно щиро
Й ховати, що на серці сіро
Й один, як перст.

Згадавши про майбутнє пекло,
Із жахом ждати безлічі покар,
Та не зректися ні себе, ні чвар,—
Бо серце вмерло.