Засинає вогонь — легкий, тремкий

Засинає вогонь — легкий, тремкий...
Ще не затих?
Поживу приніс тобі, вогню мій, —
Купу масок своїх.

Ці всі маски — мої обличчя...
Не плачу гіркими слізьми:
Старі, потерті — маски-каліччя,
Вогню мій, візьми!

Це — марнославство. Всім відомо,
Зіркою хоче жить.
В цій масці зраджують несвідомо,
Можливо, лишить?..

Хай буде чисто в моїм домі.
Пробачити? Як?
Свідомі зради чи несвідомі —
Болить однак.

А це ось заздрість. У ній страждають,
І марять вві сні:
Бо, бачте, успіхи друзів вітають,
А її — ні.

В ній завжди кислі, в неспокої бродять,
У думці: мені б!
Нехай цим людям й небеса годять —
Позаздрять на німб.

І це усе я носив за собою
І страждав до цієї пори,
Та тепер я зустрівся з любов’ю...
Забери їх, забери!