Присвяти

Мої думки метеликами мріють

Марії

Мої думки метеликами мріють
Круг тебе день і ніч, круг тебе день і ніч.
А губи терпнуть, а слова німіють —
Поклич.

Прийду, не забарюся у дорозі, —
Схилюсь до вуст, схилюсь до вуст твоїх...
В палкій любові розпалити в змозі
Вогонь із криг.

Тобі у серце іскорки незримі
Колись, як в ніч, впадуть, як в ніч глуху,
Й думки твої зустрінуться з моїми.
На півшляху.

Минулого вже не згадаєш всує,
Себе — на глум, усіх — на глум.
Сердець єднанню наших передує
Єднання дум.

Які ми рідні! Важко зрозуміти
Безвір’я жах і холод на вустах...
Ти вже біжиш, аби мене зустріти,
Уся в сльозах…

— Василь Мартинюк