Перед Своєю смертю на хресті

Перед Своєю смертю на хресті
Ісус слова глаголив непрості.
Він говорив про тіло і про кров,
І про безмежну до людей любов,
Що викликала в нім палке бажання
Прийняти за всіх грішників страждання.
Ще й перед тим, як муки Він прийняв,
Апостолів ласкаво наставляв.

— Не слуг шукаю тут, повірте, любі діти.
Прийшов на землю Я, щоб людям послужити.
Я ноги вам помив — для вас блаженна мить.
Що в Мене бачили, те саме й ви робіть.

І вас Господь покликав до роботи,
Яку, можливо, не робили доти.
Робота ця — любити і служити,
Себе зректися і для ближніх жити.
Не просто так, щоб мити людям ноги,
Запиленні з далекої дороги,
А мити душі словом і любов’ю,
Забруднені гріхами та ганьбою.
І втомлених у боротьбі з собою
Наснажувати до зі злом двобою,
Щоб потім тішились спасенного судьбою.

За труд оцей грошей вам не заплатять
Та, імовірно, навіть не похвалять,
Для нього не встановлять певний час —
Трудитись доведеться повсякчас:
І день і ніч невтомно бадьоритись —
На поміч йти, любити і молитись.
Ще й знайдуться такі благочестиві
Й припишуть вам за труд лихі мотиви.
Та нехтуйте невдячність і тривогу,
Бо служите не людям ви, а Богу.

Цієї доброї, блаженної пори
Зібралась Церква вся, і пастори
На голови вам руки покладуть
Й благословляють вас на нелегку путь,
На людям й Господу святе служіння —
Складати в Божий храм живе каміння.
І ми — вся Церква вас благословляє,
Добра й наснаги у труді бажає
І захисту вам в Господа благає!

Працюйте, браття, в Божому натхненні
І будьте Господом завжди благословенні!